Франческо Петрарка — видатний італійський поет-гуманіст. Багатство людської душі, краса і щирість людських почуттів, оспівування кохання в




 
УРОК № 47 
Тема. Франческо Петрарка — видатний італійський поет-гуманіст. Багатство людської душі, краса і щирість людських почуттів, оспівування кохання в «Книзі пісень». 
Мета: ознайомити учнів з відомостями про життя Ф. Петрарки, розкрити його творчий світ; 
допомогти засвоїти поняття «лірика», «сонет»; розвивати навички виразного читання, 
конспектування, аналізу поетичного тексту, зв’язного мовлення; сприяти формуванню 
морального світу школярів. 
Обладнання: «Петрарка» (мініатюра, прибл. 1400); музика Ф. Ліста «Сонети Петрарки»; збірки творів 
поета в перекладі Д. Павличка; словник літературознавчих термінів. 
ХІД УРОКУ 
Хай ваша щедра любов і ваше пізнання 
служить світу! 
Ф. Ніцше 
I. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ 
Бесіда на повторення. 
— Де і коли започаткувалася культура Відродження? 
— Чому ця епоха має таку назву? 
II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ ТА ЕПІГРАФА УРОКУ 
III. СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ 
1. Слово вчителя. 
Першим видатним гуманістом епохи Відродження став італійський поет Фран-ческо Петрарка. 
2. Повідомлення підготовлених учнів про поета. 
Народився майбутній поет в Італії 20 липня 1304 року в невеликому містечку 
Ареццо. Його справжнє ім’я Франческо Петракко, але залюблений в античність він 
змінив ім’я на Петрарка, що, на його думку, більше нагадувало римське. 
Юнак здобув юридичну освіту, після чого прийняв духовний сан. Абат і поет бо-ролися в ньому все життя. 
Він був життєлюбом, прагнув до знань, хоча й полюбляв самотність. В одному 
зі своїх трактатів Петрарка писав: «Нам заважає на шляху поступу те, що ми впер -то тримаємося за давні судження і дуже важко облишаємо їх». Як людина нового гу-маністичного світогляду поет зумів по-новому сприйняти життя. 
Ф. Петрарка — людина активної дії. Сучасники згадують, що поет часто ман-дрував по монастирях у пошуках старовинних рукописів, став першим в Європі аль-піністом, піднявшись на гірську вершину Мон-Ванту в Альпах. 
Він мріяв за давньоримським звичаєм бути увінчаним лавровим вінком на Ка-пітолійському пагорбі і, доклавши певних зусиль, досяг здійснення мрії. Петрар -ка латинською мовою написав поему «Африка», що стала національною епопеєю, як 
і «Енеїда» Верґілія. 
8 квітня 1341 року Петрарку увінчали лавровим вінком, і він за життя став кла -сиком. 
Але, незважаючи на успіхи, поета мучили й тяжкі роздуми. Час від часу задуш-ливість тогочасної дійсності пригнічувала поета, іноді закоханість у земну красу й за-хоплення мирською славою він вважав гріховним. Віком у 33 роки Петрарка на кілька 
літ усамітнився в невеличкому містечку Воклюз, де поринув у релігійні та філософські 
міркування. Результатом роздумів став трактат у формі бесіди з філософом Аврелієм 
Августином під назвою «Моя таємниця. Про зневагу до світу». 
Старість митець зустрів у зеніті слави. Але 19 липня 1374 року перо випало з рук 
поета, що так і не дописав останнього рядка. Голова мудреця схилилася на розгорну-ту книгу. Здійснилася ще одна мрія Петрарки: закінчити жити і писати в одну мить! 
На могилі поета є напис: «Тут його немає, шукайте його серед живих, серед тих, 
хто шанує його ім’я». 
Як заповіт Петрарки світові залишилися вірші, в яких вічно живе душа поета. 
3. Робота з епіграфом. 
— Подумайте, як шлях, пройдений Петраркою-вченим, був спрямований на 
служіння світові. 
— Як ви думаєте, чи може кохання поета мати благородний вплив на світ? 
4. Слово вчителя «Історія створення збірки „Книга пісень”». 
Найбільшу частину творчої спадщини Петрарки становлять твори, написані ла-тиною. Таких, за підрахунками дослідників, у п’ятнадцять разів більше, ніж напи-саних італійською. Але найвищим досягненням Петрарки-поета стала його книга 
«Канцоньєре» («Книга пісень») — збірка віршів італійською мовою, справа всього 
творчого життя поета. 
Своєрідним коментарем до цієї збірки дослідники називають морально-філософсь-кий трактат «Про зневагу до світу», в якому виразно проявляються суперечності світо-гляду поета і складність становлення нової, ренесансної, свідомості. Трактат написа-ний латиною в традиційній для середньовічної літератури формі видіння й алегорії. 
У вступі Петрарка розповідає про сон, в якому до нього нібито прийшла Істина, жін -ка «невимовного блиску й сіяння», і привела з собою Августина Блаженного для роз -мови з поетом. Августин Блаженний — один з «отців» християнської церкви. Він об -стоював ідею про гріховність тілесного буття людини та про можливість порятунку 
від гріховності в безмежній любові до Бога. Три дні точиться бесіда поета й Августи-на в присутності Істини. Все, що Петрарка запам’ятав із неї, він передає у формі діа-логу Августина і Франциска (сам Петрарка). Августин звинувачує Франциска в не-праведному житті і твердить, що праведною є тільки та людина, яка «може сказати: 
у мене немає нічого спільного з тілом, все, що вважається приємним, мені мерзотне, 
я прагну вищого щастя». Августин закликає Франциска зректися мирських бажань 
і земних радощів — поезії, слави, кохання до Лаури. 
Франциск сповнений пошани до Августина, схиляється перед його мудрістю, 
високістю його моральних вимог, але прийняти середньовічний аскетизм він уже не 
може. Франциск бачить, що життя не вкладається в рамки аскетичних догм. Він не 
відбирає у людини права на земні радощі, цінує багатство її духовного життя. На до-кори Августина Франциску за те, що той жадає земних благ, надміру вірить у свої 
здібності, пишається своїми знаннями, останній відповідає: «Цілком визнаю це, але 
не можу приборкати своїх бажань». У цій відповіді — протидія середньовічним мо -ральним нормам, які вимагали від людини покори і самоприниження в ім’я безсмертя 
в загробному світі. Франциск відстоює кохання, благословляє це почуття, стверджує, 
що воно підносить людину і стимулює її кращі сили. У кінці діалогу Франциск немов-би погоджується із судженнями Августина, визнає правоту його вимог і обіцяє «кину-ти криві дороги й обрати простий шлях спасіння». Але здійснення цього відсувається 
на якийсь невизначений час. Франциск ще поглинутий земними інтересами: «Я зберу 
розкидані уламки моєї душі… Але тепер, коли ми говоримо, мене чекає багато важ -ливих, хоча й земних справ». Лише виконавши їх, він зможе віддатися тому життю, 
якого вимагає від нього Августин. 
Увесь цей діалог — не що інше, як суперечка Петрарки із самим собою, відобра-ження його внутрішнього світу, розповідь про душевний розлад, про боротьбу старо-го й нового в його свідомості. Найголовнішим у трактаті є заглиблення у внутрішній 
світ реальної, земної людини, відкриття його безмірного багатства і складності. У творі 
вимальовується той людський образ, який стоїть у центрі ліричних поезій Петрарки, 
написаних італійською мовою. 
Головна тема «Канцоньєре» — любов поета до Лаури: їй присвячена більшість 
віршів. При написанні їх Петрарка використав досвід давньої любовної лірики своїх 
попередників — поезії трубадурів, італійських поетів, Данте. На грунті традиції він 
створив поезію нового типу, розпочавши розвиток гуманістичної лірики. 
6 квітня 1327 року в церкві Св. Клари в Авіньйоні Ф. Петрарка зустрів жінку, 
яку покохав на все життя. Йому було 23, а їй — 20. Незнайомку звали Лаура, що в пе-рекладі означає «та, що дарує славу». Відомо, що вона померла молодою, а Петрарка 
через усе життя проніс почуття до неї й оспівував кохану у своїх поезіях. У 42 річни-цю їх першої зустрічі, через 21 рік після смерті Лаури, вже старий поет, перебираючи архів, знайшов сонет, який раніше йому не сподобався, і склав нові рядки: «В 
рік тисяча триста двадцять сьомий, у квітні, о першій годині шостого дня, ввійшов 
я в лабіринт, де виходу немає». Незадовго до смерті Петрарка написав: «Вже ні про 
що не думаю, окрім неї». 
Поет написав це, вистоявши в тяжкій борні із самим собою. Чим старшим він ста -вав, тим очевиднішою йому здавалося думка: любов до неї — провина перед Богом. 
Душа Петрарки сумує й страждає, а його кохання, виливаючись у вірші, стає Вічні-стю, перед якою меркне все суєтне. 
У збірці представлено 365 віршів (за кількістю днів у році), які сам Петрарка 
розділив на дві частини: «На життя донни Лаури» і «На смерть донни Лаури». 
Поезії, що входять до збірки, дістали назву «сонет». 
5. Робота зі словником літературознавчих термінів. 
Сонет (іт. sonetto — звучати) — ліричний вірш, що складається із 14 рядків п’яв-тистопного або шестистопного ямба, власне, з двох катренів та терцетів. Схема сонета: 
абба абба ccd eed. 
Катрен — чотиривірш. 
Терцет — тривірш. 
Лірика як літературний рід (гр. lyrikos — лірний; твір, виконаний під 
акомпанемент ліри) — один із трьох родів художньої літератури, в якому у формі 
естетизованих переживань осмислюється сутність людського буття, відтворюється 
нова художня дійсність, побудована за законами краси. 
6. Виразне читання вчителем сонета № 162 («Щасливі квіти й благородні трави…») 
7. Аналіз поезії. Бесіда з учнями. 
— Яким постає перед читачем ліричний герой? (Замріяний, заглиблений у себе. 
Але це не аскет, він любить життя.) 
— Яким він бачить навколишній світ? (Світ реальний, сповнений краси.) 
— Опишіть ставлення героя до цього світу. (Він обожнює світ, адже в ньому живе 
кохана Лаура. Кохання відкриває душу героя назустріч красі.) 
— Якою зображена Лаура? (Ми бачимо її очима закоханого поета. Вона реальна 
й нереальна водночас. Це прекрасний ідеал.) 
— Що ви можете сказати про любов, описану в сонеті Ф. Петрарки? (Вона не є грі-ховною: це благо, що посилається людині. Любов очищує душу, облагороджує її, до -помагає відчути красу реального світу.) 
— Яка мова сонета? (Жива, образна, пристрасна. Відомо, що сонети Петрарка пи-сав живою італійською мовою, а не латиною.) 
— Які засоби художньої виразності використовує поет? Знайдіть їх. (Епітети: 
щасливі квіти, ріки голубі, благовісні трави; порівняння: віти, наче пави; метафори: 
о ріки голубі, ви омиваєте Лаури очі, їх блиск перебираючи собі.) 
— Який настрій сонета? (Це сонет-роздум, в якому описано природу, враження 
ліричного героя, його щастя і легкий смуток. Сонет чистий, прозорий, пройнятий ви-соким почуттям.) 
— На прикладі цього твору назвіть характерні особливості побудови сонета. (14 
рядків, складається з двох катренів та двох терцетів.) 
— Яка схема римування твору? (аbbа аbbа ccd eed). 
8. Виразне читання сонета № 132 («Як не любов, то що це бути може…»). 
9. Аналіз поезії. Бесіда за питаннями. 
— Які питання хвилюють ліричного героя? (Героя турбує чи достатньо благо-честиве його кохання до Лаури. Його непокоїть те, що його душею оволоділо земне 
кохання. Але він кохає Лауру як ідеал жінки, тобто це кохання романтичне.) 
— З ким сперечається герой? (Із самим собою.) 
— Які проблеми його хвилюють? (Що таке любов? Це зло чи добро? Якщо любов 
благо, то чому вона несе журбу? А якщо зло, то чому кохання таке солодке? Окрім 
того, героя хвилюють проблеми розуму і пристрасті.) 
— Як автор виражає свої суперечливі погляди? (За допомогою низки образів — 
протиставлень (антитез): любов — це «живлюща смерть» і «втіха навісна» тощо.) 
— Яким постає внутрішній світ героя? (Він також суперечливий і для його 
зображення автор використовує прийом антитези: «палаю в стужу», «в спеку весь 
дрижу».) 
— Який образ використав Петрарка для зображення суперечливості кохання? 
(Образ хисткого човна в безкрайньому морі. Ще з часів античності (наприклад, 
у Горація) цей образ виражав долю людини, котра втратила опору в житті.) 
— Назвіть прийом, що підсилює цей образ. (Порівняння: «Неначе в просторінь 
морську безкраю, В човні хисткому рушив без керма».) 
— Яким чином у вірші виразилися погляди Петрарки як людини епохи 
Відродження? (Людині Середньовіччя віра в Бога допомагала приборкати земні 
пристрасті (Данте, «Божественна комедія»), але Петрарка як представник іншої 
епохи не звертається до Бога і свідомо вибирає земне, залишаючись наодинці зі своєю 
пристрастю.) 
— Як ви думаєте, про що мріє ліричний герой? (Він прагне, щоб його кохання 
було високим. Лише таке почуття є найбільшим щастям.) 
10. Прослуховування фонозапису музичного твору Ф. Ліста «Сонети Петрарки». 
11. Бесіда на з’ясування сприйняття музики учнями. 
— Визначте характер прослуханої музики. 
— Як композитор звуками передає тонкі душевні переживання героїв? 
— Чи є, на вашу думку, який-небудь зв’язок між віршами Петрарки і музикою 
Ф. Ліста? 
12. Творче завдання. 
— Якби ви малювали ілюстрацію до сонету «Щасливі квіти й благовісні трави…», 
які б кольори переважали на вашому малюнку? Обґрунтуйте свої міркування. 
IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ 
Підсумкова бесіда. 
— Які вчинки, риси вдачі Петрарки характеризують його як гуманіста? 
— Яку назву має збірка його творів? 
— Що таке сонет? 
— Визначте провідну тему сонетів Петрарки. 
— За допомогою яких образів поет розкриває внутрішній світ свого ліричного ге-роя? 
— Чи можна уявити ліричну героїню, кохану поета Лауру, читаючи сонети? До-ведіть свою думку. 
— Чи можна назвати кохання до Лаури ідеальним? Обґрунтуйте свої міркування. 
— Чому Петрарку називають поетом-гуманістом? 
— Як у його сонетах виявилося ренесансне розуміння призначення людини? 
— Дайте визначення лірики як одного з літературних родів. 
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ 
Опрацювати конспект уроку; вивчити напам’ять один із сонетів поета (на вибір учителя або учнів).
Вітаємо вас на сайті ForFun.pp.ua! Зараз ви переглядаєте матеріал під назвою "Франческо Петрарка — видатний італійський поет-гуманіст. Багатство людської душі, краса і щирість людських почуттів, оспівування кохання в", із категорії "Уроки", який є складовою архіву нашої безкоштовної бібліотеки. На сторінках нашого сайту ви знайдете багато матеріалів: ГДЗ, творів переказів, конспектів, презентацій, ДПА, ЗНО, методички, посібники до уроків та багато іншого. На сайті  доступний швидкий пошук та безкоштовний доступ до будь-якого матеріалу. Легкого навчання та викладання!
 
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі!
Реєстрація | Вхід