О. Пушкін — великий російський поет. Жанрово-тематичне розмаїття лірики Пушкіна. Аналіз вірша «До моря…»




 
УРОК № 47 
Тема: О. Пушкін — великий російський поет. Жанрово-тематичне розмаїття лірики Пушкіна. Аналіз вірша «До моря…» 
Мета: ознайомити учнів із фактами життя і творчості О. Пушкіна, розкрити жанрово-тема-тичне розмаїття його лірики; розвивати усне зв’язне мовлення, логічне мислення, 
навички виразного читання, конспектування; сприяти морально-етичному вихованню 
школярів. 
Обладнання: портрет О. Пушкіна (на вибір учителя); виставка його творів, ілюстрацій до них; текс-ти віршів поета (в оригіналі чи перекладах на вибір учителя). (Можна використати 
портрети родичів поета, його друзів, Н. Гончарової.) 
У нас же все від Пушкіна. 
Ф. Достоєвський, 
російський письменник 
Дихайте Пушкіним — немає повітря 
більш чистого і високого. 
Д. Благой, 
російський літературознавець 
ХІД УРОКУ 
I. ПІДГОТОВКА ДО СПРИЙНЯТТЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ 
Вступне слово вчителя. 
В історії світової літератури є такі імена, до яких звертаються люди різного 
віку, уподобань та смаків. Вони супроводжують кожного з нас від колиски до самої 
смерті. Для багатьох поколінь росіян саме таким поетом був О. С. Пушкін — видат-ний поет, прозаїк, драматург, глибокий знавець історії Росії, справжній Майстер, 
творчість якого стала взірцем для багатьох наступних митців. 
II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ ТА ЕПІГРАФІВ УРОКУ 
III. СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ 
1. Робота з епіграфами. 
— Прочитайте виразно епіграфи до уроку. 
— Як ви розумієте кожен із них? 
— Що, на вашу думку, мав на увазі Ф. Достоєвський? (Письменник мав на увазі 
саму суть, найголовнішу ідею російської культури і російської душі — чутливість 
і гуманізм.) 
— На чому наголошував Д. Благой? (На високій моральності, гуманізмі, етич -ному боці творчості поета.) 
2. Повідомлення учнів про життєвий і творчий шлях поета. 
(Під час розповіді учні складають тези чи конспект.) 
6 червня 1799 року у Москві на Німецькій вулиці у відставного майора Сергія 
Львовича Пушкіна та дружини його Надії Осипівни народився син Олександр. Рід 
Пушкіних належав до старовинного дворянського роду, що брав свій початок у XIII 
столітті й був тісно пов’язаний з історією становлення Росій ської держави. Так, його 
бабуся походила з роду Ржевських, відомого ще з часів Київської Русі. А мати, Надія 
Осипівна, була онукою Абрама Петровича Ганнібала, хрещеника й вихованця Петра 
I, «арапа Петра Великого». Зазначимо, що поет завжди цікавився своїм родоводом 
і з гордістю писав: «Ім’я предків моїх зустрічається щохвилини в російській історії». 
Батько поета був високоосвіченою людиною: досконало знав французьку мову, 
мав велику бібліотеку, знав напам’ять безліч поезій та умів їх гарно декламувати, 
сам писав вірші, любив театр, музику. З дитячих років майбутній поет мав мож -ливість бачити у батьківському домі прославленого письменника й історика М. Ка-рамзіна, поетів І. Дмитрієва і К. Батюшкова. Різнобічне коло інтересів батька, без-перечно, сприяли розвиткові художніх здібностей і у дітей. 
Дитинство поета пройшло у Москві та Захаровому, помісті бабусі Марії Олексан-дрівни Ганнібал. Саме їй та няньці Орині Родіонівні маленький Олександр зобов’я -заний першими яскравими враженнями від російських народних казок, за ними він 
навчився і російської грамоти. 
Влітку 1811 року дванадцятирічного Олександра віддали до Царськосель ського 
Ліцею — закритого навчального закладу для дітей дворян, яких мали виховувати 
для державної служби. Того року прийняли лише тридцять учнів, яким у майбут-ньому судилося стати гордістю Російської імперії. 
Юний ліцеїст вільно володів французькою мовою, тому його всі називали 
«Француз». У роки навчання в Ліцеї Пушкін знайшов справжніх друзів: І. Пущи -на, В. Кюхельбекера, А. Дельвіга, К. Данзаса, І. Малиновського, М. Яковлєва та ін-ших. Дружба з ними тривала протягом усього життя поета. У день випуску всі вони 
поклялися у вічній дружбі, обмінялися чавунними обручками і вирішили зустріча-тися кожного року 19 жовтня. В одному з віршів, присвяченому цій даті, «19 октя-бря (Роняет лес багряный свой убор…)», Пушкін писав: 
Друзья мои, прекрасен наш союз! 
Он, как душа, неразделим и вечен — 
Неколебим, свободен и беспечен, 
Сростался он под сенью дружных муз. 
Куда бы нас ни бросила судьбина, 
И счастие куда б ни повело, 
Все те же мы: нам целый мир чужбина; 
Отечество нам Царское Село. 
У Ліцеї Пушкін почав писати вірші. Перший його вірш був опублікований 1814 
року і називався «К другу стихотворцу». Юний автор намагався приховати своє пріз -вище і тому підписався «Н. К. Ш. П.» (якщо читати справа наліво, то вийде прізви -ще Пушкін без голосних). Взагалі, поезія ліцейського періоду вражає своєю жит -тєрадісністю, прославленням радощів життя, кохання, дружби. 
У 1817 році О. Пушкін закінчив Ліцей. На випускному іспиті з російсь- 
кої словесності юнак читав вірш «Воспоминание в Царском Селе», яке вразило при-сутнього на екзамені патріарха російських поетів Г. Р. Державіна. Відомий поет ві -щував йому блискуче майбутнє. Слова виявилися пророчими. Через три роки вийшла 
перша велика поема О. Пушкіна «Руслан і Людмила», що зробила його знаменитим. 
Г. Державін подарував молодому поетові портрет з надписом: «Переможцю учневі 
від переможеного вчителя». 
Після закінчення Ліцею О. Пушкін служив у Колегії іноземних справ і продов-жував писати вірші. Протягом 1817–1820 рр. змінюється характер лірики поета, 
у ній з’являються волелюбні мотиви й настрої. Серед найбільш відомих віршів цьо -го періоду слід назвати оду «Вольність» (1818), в якій поєдналися традиції класи-цизму і романтичного пафосу, «Село» (1819), «До Чаадаєва» (1818), сповнені ідея-ми патріотизму, «Казки. Noель» (1818), в якій відчувається їдка іронія на царя. За 
Пушкіним утверджується слава поета-вільнодумця. Це призвело до того, що моло -дого митця заслали на південь. 
З 1820 р. по 1824 р. О. Пушкін перебуває в Одесі та Бесарабії. Цей період твор-чості поета літературознавці називають романтичним. О. Пушкін створює цикл поем 
«Брати-розбійники», «Цигани», «Бахчисарайський фонтан», ліричні поезії «По -гасло денне світило…», «Чорна шаль», «До моря», починає писати роман у віршах 
«Євгеній Онєгін». 
У 1824 році поет переїздить до маєтку своїх батьків — Михайловського. Саме 
там була написана драма «Борис Годунов», багато ліричних віршів: «Храни мене, мій талісман…», «Наслідування Корану», «Фонтану Бахчисарайського палацу» тощо. 
14 грудня 1825 р. у Петербурзі на Сенатській площі відбулося повстання дека -бристів, серед яких було багато друзів та знайомих О. Пушкіна. Найактивніших із 
них було повішено, інших — відправлено на двадцятип’ятирічне заслання до Сибіру. 
На знак їхньої підтримки поет пише вірш «У глибині сибірських руд…», який пере -дає до Сибіру за допомогою М. Волконської, що їхала до свого засланого чоловіка. 
Новий цар Микола I викликав О. Пушкіна до Москви, неначебто вибачивши йому 
і прагнучи зробити поета покірним, привернути його на свій бік. До кінця життя Пуш-кіна цар був його цензором, за ним увесь час слідкувало III жандармське відділення 
на чолі з Бенкендорфом. Проте поет залишився вірним своїм переконанням. Протягом 
1826–1830 років з-під пера митця вийшли «Будиночок у Коломні», «Маленькі тра-гедії», «Повісті Бєлкіна». Восени 1830 р. було закінчено роман «Євгеній Онєгін», над 
яким поет працював понад сім років. 
На думку пушкінознавців, у 30-х роках у творчості Пушкіна переважає проза, 
представлена такими творами, як «Дубровський», «Пікова дама», «Капітан ська доч-ка», «Історія Пугачова». В цей же період були створені поема «Мідний вершник», 
казки у віршах, «Пісні західних слов’ян», прекрасна лірика («Що в імені тобі моє -му?», «Біси», «Мій родовід» тощо). 
Взимку 1828 року на одному з московських балів О. Пушкін уперше зу стрів 
шістнадцятилітню Наталію Гончарову, яка щойно почала виїжджати у світ. 
«Я покохав її, голова моя закрутилася»,— писав поет. Саме у цей час світ поба -чив вірш «Мадонна», в якому поет називає Наталі «чистішої краси найчистіший 
взірець». Незабаром Пушкін освідчився її у коханні і запропонував руку, але отри-мав непевну відповідь. Така непевність тривала протягом двох років. І лише у бе-резні 1830 року поет одержав давноочікувану згоду. Молоді переїхали до Петербур -га. У них народилося четверо дітей: Марія, Олександр, Григорій, Наталія. 
Життя складалося нелегко. Поет увесь час присвячував журналові «Современ-ник». Пушкіна цькувало світське товариство. По місту поширювалися чутки про те, 
що його талант занепав, що у його дружини романи з царем та сином голландського 
посланця барона Геккерена молодим Дантесом. Пушкін неодноразово одержував па -сквилі на цю тему. Щоб захистити честь своєї дружини та й свою власну, він прий -має виклик на дуель із Дантесом. Його секундантом мав бути ліцейський приятель 
Данзас. Січень 1837 року приніс у дім Пушкіних непоправиму втрату: на дуелі було 
поранено Пушкіна. Через декілька днів він помер. Його смерть стала трагедією не 
тільки для літератури, а й для всієї Росії. Горе й обурення всього народу висловив 
тоді ще нікому не відомий М. Лермонтов у вірші «Смерть поета». Поховано О. Пуш-кіна у Святогорському монастирі на Псковщині, поруч із могилами його предків. 
(Учитель або підготовлений учень читає вірш А. Дементьєва «Мені наснився 
сон…») 
А мне приснился сон, 
Что Пушкин был спасен 
Сергеем Соболевским… 
Его любимый друг 
С достоинством и блеском 
Дуэль расстроил вдруг. 
Дуэль не состоялась. 
Остались боль и ярость 
Да шум великосветский, 
Что так ему постыл… 
К несчастью, Соболевский 
Тот год в Европах жил. 
А мне приснился сон, 
Что Пушкин был спасен… 
Все было очень просто: 
У Троицкого моста 
Он встретил Натали. 
Их экипажи встали, 
Она была в вуали — 
В серебряной пыли. 
Он вышел поклониться, 
Сказать — пускай не ждут. 
Могло все измениться 
В те несколько минут. 
К несчастью, Натали была так близорука, 
Что, не узнав супруга, растаяла вдали. 
А мне приснился сон, 
Что Пушкин был спасен… 
Под дуло пистолета, 
Не опуская глаз, 
Шагнул вперед Данзас 
И заслонил поэта. 
И слышал только лес, 
Что говорил он другу… 
И опускает руку 
Несбывшийся Дантес. 
К несчастью, пленник чести 
Так поступить не смел, 
Остался он на месте. 
И выстрел прогремел… 
А мне приснился сон, 
Что Пушкин был спасен… 
3. Виразне читання учнями віршів О. Пушкіна. 
(Цей вид роботи можна включити у розповідь про поета.) 
4. Повідомлення учнів «О. Пушкін та Україна». 
У період свого південного заслання О. Пушкін бував у Києві, милувався красою 
природи українського краю, слухав пісні кобзарів, цікавився історією Київської 
Русі, дух якої передав у поемі «Руслан і Людмила». Ще у ліцейський період він на-писав вірш «Козак», що є наслідуванням української пісні. 
Цікавила О. Пушкіна й особистість гетьмана Мазепи, якого він змалював у по-емі «Полтава». 
Відомо, що творчість російського поета любив і знав Т. Шевченко, деякі його 
вірші він згадував у своєму «Щоденникові». 
Ще за життя Пушкіна його твори українською мовою перекладали Л. Борови-ковський, Є. Гребінка, а згодом — С. Руданський, П. Грабовський, М. Старицький. 
Усі драматичні твори поета переклав І. Франко. 
У XX столітті з’являються прекрасні переклади М. Рильського, П. Тичини, 
М. Бажана, А. Малишка, М. Зерова та інших. 
5. Виразне читання вірша О. Пушкіна «До моря» у перекладі А. Малишка. 
(Вірш можна прочитати мовою оригіналу.) 
6. Бесіда за прочитаним. 
— Чим знаменний цей вірш? (Він став підсумковим твором південного заслання.) 
— Яким змальовано море? (Це велична стихія, непідвладна людині.) 
— Знайдіть засоби художньої виразності, якими користується автор, змальову-ючи морську стихію? (Епітети: «півпрозорі хвилі», «дружній шум серед світання», 
«глухий шум», «доскучні, сірі береги»; звертання: «прощай, стихіє в вольній силі!», 
«Душі моєї світла мрія!», «о, море»; метафори: «ти сяєш в далині», «твій дружній 
шум», «ти зводишся з прибою», «надію несла в журбі душа моя» тощо.) 
— Яку роль у вірші відіграє прийом психологічного паралелізму? (Він допома -гає передати настрій ліричного героя.) 
— Яким є настрій ліричного героя і загальний настрій вірша? (Вірш має сум -ний настрій, адже ліричний герой прощається з морем.) 
— Які думки охопили ліричного героя на березі моря? (Природна стихія поро-дила філософські роздуми про життя, вона суголосна його бунтівній душі. Герой 
згадує кумирів свого часу Наполеона і Байрона. Він розуміє, що усе на землі тлін-не, звучать мотиви фатальності долі, добра і зла, сумні роздуми про сенс буття («Бо 
де добро — то там вартує чи то освіта, чи тиран».) 
— Згадайте, символом чого у романтиків є море? (Вільної стихії, свободи.) 
— Знайдіть ознаки романтизму у поезії. (Сумний настрій ліричного героя, його 
бунтівлива душа, роздуми про життя і смерть, про сенс життя; краса і велич приро-ди, що одна «розуміє» душевний стан героя.) 
IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ 
Підсумкова бесіда. 
— Що нового ви дізналися про життя і творчість О. Пушкіна? 
— Назвіть основні його твори. 
— Який із прослуханих на уроці віршів сподобався вам найбільше? Чому? 
— Чи можете ви назвати тематику віршів О. Пушкіна (на матеріалі прослуха-них віршів)? (Тематика віршів різна. У поета є твори про кохання, природу, друж-бу, поезію, філософські роздуми про сенс буття.) 
— Назвіть відомих вам перекладачів О. Пушкіна. 
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ 
Дібрати вірші до кожного з періодів творчої діяльності О. Пушкіна; вивчити на-пам’ять вірш «До моря» або якийсь інший.
Вітаємо вас на сайті ForFun.pp.ua! Зараз ви переглядаєте матеріал під назвою "О. Пушкін — великий російський поет. Жанрово-тематичне розмаїття лірики Пушкіна. Аналіз вірша «До моря…»", із категорії "Уроки", який є складовою архіву нашої безкоштовної бібліотеки. На сторінках нашого сайту ви знайдете багато матеріалів: ГДЗ, творів переказів, конспектів, презентацій, ДПА, ЗНО, методички, посібники до уроків та багато іншого. На сайті  доступний швидкий пошук та безкоштовний доступ до будь-якого матеріалу. Легкого навчання та викладання!
 
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі!
Реєстрація | Вхід