Трагічне кохання Фауста і Маргарити.




 
УРОК № 22 
Тема: Трагічне кохання Фауста і Маргарити. 
Мета: розкрити образ Фауста у коханні до Маргарити; поглиблювати уміння аналізувати літе -ратурні образи й текст у цілому, робити висновки; розвивати навички виразного читання, логічного мислення, переказу тексту, творчі здібності; формувати світогляд школярів. 
Обладнання: тексти трагедії Й. В. Ґете «Фауст» у перекладі М. Лукаша; репродукція літографії 
Е. Делакруа «Перша зустріч Фауста з Маргаритою». 
Скропляючись в ясній росі надій, 
Кохання біль у серці защеми! 
Й. В. Ґете, «Фауст» 
ХІД УРОКУ 
I. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ 
Перевірка домашнього завдання. 
II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ ТА ЕПІГРАФА УРОКУ 
III. СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ 
1. Робота з епіграфом. 
— Подумайте, яким чином слова епіграфа пов’язані з долями героїв трагедії 
«Фауст»? (Фауст проходить випробовування коханням.) 
— Як ви думаєте, що підказують нам слова епіграфа? (Слова епіграфа налашто-вують читача на те, що кохання буде трагічним.) 
2. Слово вчителя. 
Німецький поет Г. Гейне так писав про кохання: «Ангели називають це небесною 
утіхою, чорти — пекельною мукою, люди — коханням». Герої багатьох літератур -них творів проходять випробовування коханням і воно стає мірилом їхньої мораль-ної досконалості чи ницості. Таке випробування проходить і голов ний герой трагедії 
Й. В. Ґете «Фауст». Але особливість його полягає у тому, що воно приготоване Фа-устові самим дияволом. 
3. Бесіда з учнями. 
— Як у трагедії з’являється Маргарита? (Ця жінка була вибрана Мефістофелем 
для втілення у життя свого плану.) 
— Яку мету переслідував Мефістофель? (Він сподівався, що Маргарита пробу-дить у Фауста хтиву пристрасть.) 
— Згадайте, коли Фауст вперше побачив Маргариту? (Коли дівчина виходила 
з собору, де щойно сповідалася.) 
— Яку рису героїні підкреслює автор цією сценою? (Підкреслюється набожність 
героїні як головну риса її особистості.) 
— Чи можна вважати Маргариту святенницею? (Ні, вона звичайна дівчина. 
Вийшовши з храму, вона поринає у мирське життя.) 
— Яку відповідь дівчина дала Фаустові, що зачепив її на вулиці? (Фауст звернув-ся до дівчини зі словами: «Гарна панно! Не відмовте в честі, дозвольте вас додому про -вести». На що та йому відповіла: «Не панна я, й не гарна я, додому втраплю і сама». 
Така відповідь є свідченням того, що дівчина знає своє місце у суспільстві: вона про-ста городянка і до неї не слід звертатися «панна» (нім. «freulein»).) 
4. Усне словесне малювання. 
— Розкажіть, якою ви уявляєте собі Маргариту. 
5. Робота з репродукцією літографії Е. Делакруа «Перша зустріч Фауста з Мар га ри-тою». 
— Якими зображені герої? 
— Які риси характеру кожного з персонажів відобразив художник? (Фауст ди-виться на дівчину із захопленням, Маргарита здивована і разом із тим непідступна, 
Мефістофель хитрий і задоволений, адже все йде за його планом.) 
— Чи збігається ваше уявлення героїні з тим, якою її побачив художник? 
6. Бесіда з учнями. 
— Яке враження дівчина справила на Фауста? Підтвердіть словами з тексту. (Він 
захоплений красою дівчини: «Їй-богу, чарівне дитя! Таких не бачив за все життя. 
Цнотлива, скромна — ангел кругом, і трохи з перцем заразом. Корали уст, рум’я -нець щік — я не забуду їх повік! Очиці опустила вниз — аж серце пройняла наскрізь. 
А як відрізала мені… Я в неї просто в полоні».) 
— Чого Фауст вимагає від Мефістофеля? (Звести негайно ж його з цією дівчи-ною.) 
— Які почуття спочатку охоплюють Фауста? (Перші поривання Фауста хтиві. 
Саме на це й розраховував Мефістофель.) 
— Якими були перші враження Маргарити? (Вона здивована і приємно враже-на, що такий благородний пан звернув на неї увагу: «Такий у нього пишний вид, од -разу знать вельможний рід — це мов написано на чолі, а то б не давав собі так волі». 
Тобто, Маргарита відразу відчула різницю їхнього соціального становища. Фауст 
стоїть занадто високо, щоб про нього можна було навіть мріяти.) 
— Коли змінилося ставлення Фауста до Маргарити? (Коли він потрапив до її кімнати й побачив скромну простоту й порядок в усьому.) 
— Яку роль для розуміння характеру Маргарити має її розповідь про молодшу 
сестру, за якою вона доглядала? (Розкривається доброта дівчини.) 
7. Переказ тексту. 
— Розкажіть, який подарунок Маргарита знайшла у своїй кімнаті та якою була 
її реакція. (Маргарита знайшла скриньку з коштовностями, але за порадою матері 
віддала її священикові.) 
8. Бесіда з учнями. 
— Подумайте, чому Маргарита зізнається у своєму коханні сусідці Марті, а не 
матері? (Тому що Марта не настільки сувора, як мати.) 
— Як на вашу думку, коли почалося гріхопадіння Маргарити? (Коли вона по-чала таїтися від матері, обдурювати її, поки що заради подарунків, піднесених не -відомо ким.) 
— Де відбулося освідчення в коханні Фауста і Маргарити? Чому автор ви брав 
саме це місце? (У саду. Тому що природа допомагає розкрити силу почуттів героїв.) 
— Знайдіть у тексті слова, що передають силу почуттів Фауста? («О не ля -кайсь! Нехай мій зір, хай потиск рук тобі те скаже, що словом не сказать, 
віддатись повністю, й блаженства зажить, що вічним бути мусить! Вічним! Кінець 
його — то був би розпач! Ні, без кінця! Без кінця!» Для Фауста, як людини нес -покійної душею, кохання до Маргарити виявилося тим почуттям, що вперше охо -пило все його єство.) 
— Подумайте, з якою метою автор створює два контрастних дуета: Марта— 
Мефістофель, Маргарита—Фауст? (По-перше, Мефістофель хоче показати Фаусту 
як слід поводитися з жінками. А по-друге, ні Марта, ні Мефістофель не відчува -ють ніякого кохання, все, що вони роблять — спирається на чистий розрахунок. 
Але завдяки цьому краще видно зовсім інший емоційний світ Фауста і Маргарити.) 
9. Бесіда з учнями. Аналіз розділу «Ліс і печера». 
— Цю сцену автор вводить у твір після сцени «Альтанка у саду». Подумайте, 
чому після освідчення у коханні Фаустові знадобилося усамітнення у лісовій пе-чері? (Можливо, що між цими сценами, герої продовжують свої таємні зустрічі. По -чуття головного героя дуже сильні, але він не може жити тільки коханням, яким би сильним воно не було. Його почуття не можуть загасити у ньому й інших інте -ресів, не знищують високих прагнень. Фауст практично втік від Маргарити. Досвід -ченіший, старший за неї, він розумів, що їх нестримно вабило одне до одного. Але 
це могло мати фатальні наслідки для Маргарити: «Я ще її життя розбив зухвало!») 
— Чому Фауст високими словами дякує Духові Землі? (Свідомість героя обій-має всю природу. І на його думку, саме Дух Землі дозволив йому наблизитися до 
того, що складає справжню сутність життя.) 
— Як у цій сцені виражається ставлення Фауста до природи? (Він вдяч-ний Духові Землі, за те, що той дав йому «все, усе, чого просив. …Природу див -ну дав мені в уділ, дав силу — почувать, зажить її, не подавлять споглядачем 
холодним, а глибоко у надра таємничі, немов у серце друга зазирнути». Вся при -рода для Фауста є одухотвореною: він бачить в усьому живому «своїх братів» 
(«у воді, в повітрі, в тихому гаю»), відчуває спорідненість із силами природи 
(її бурі й громовиці йому не страшні, оскількі бурі бушують і в його власній душі), 
красу й досконалість навколишнього світу.) 
— Які супечерності виникають у душі Фауста? (У монолозі Фауста, яким розпо-чинається розділ, герой усвідомлює, що така досконалість йому недоступна («Ох, 
для людей ніщо не досконале, вже бачу я. Ти дав мені в цім щасті, що до богів мене 
все ближче зносить, супутника, що став вже необхідним».) Тобто, Фауст розуміє, що 
у ньому живуть неначе дві душі: божествене у ньому обмежене та ще й зменшуєть-ся під впливом Мефістофеля.) 
— Які два почуття борються у душі Фауста під час розмови з Мефістофелем? 
(Прекрасний образ, що виник в уяві Фауста, зливається в його душі з образом Мар-гарити. До того ж диявол розпалює полум’я пристрасті. Фауста роздирають два по -чуття: серцем він бажає зустрічі з дівчиною, але розумом хоче уникнути її, щоб уря-тувати Маргариту від фатального вчинку.) 
— Чим закінчилася ця сцена? (Умиротворенний Фауст на початку сцени під 
впливом Мефістофеля змінюється. Пристрасть виявляється сильнішою, вона пере -магає розум. Фауст йде на побачення з Маргаритою, тим самим піддаючись фатуму.) 
10. Рольова гра. 
— Спробуйте розповісти про психологічний стан Фауста і Маргарити від імені: 
а) Фауста; 
б) Маргарити; 
в) Марти; 
г) Мефістофеля. 
11. Бесіда з учнями. (Сцена «Сад Маргарити».) 
— Що тривожить Маргариту у поведінці Фауста? (Те, що той байдужий до релі-гії.) 
— Зачитайте відповідь Фауста. (Від слів: «Мій ангеле, не в ту ти міру віриш…» 
до слів: «Що пал небесний сповива».) 
— Як, на вашу думку, слід розуміти слова Фауста? (Для Фауста божеством є при -рода. Він пантеїст за своїми поглядами, тобто він обожествляє природу.) 
— Подумайте, чи співпадають позиції автора та його героя щодо цього питан-ня? (Так. У цьому монолозі голос героя зливається з авторським. Читачеві розкри -вається титанічний масштаб думки Ґете, який відчуває свій духовний зв’язок з усім 
всесвітом.) 
— Яка роль цієї сцени у подальшому розвитку сюжету? (У цій сцені найбільш 
повно розкривається інтелектуальна різниця між закоханими.) 
— Яким було ставлення Маргарити до супутника Фауста? Чи правою во- 
на була? (Маргарита нарікає на те, що у Фауста такий неприємний супутник: «Горе 
мені тяжке, що ти попав у товариство таке», «Того, що ходиш завше з ним, нена -виджу я всім нутром своїм». Дівчина впевнена, що від спілкування з Мефістофе-лем не можна очікувати ніякого добра. Фауста здивувала така безпомилкова інтуї -ція Маргарити.) 
— Яку важливу істину про героя відкрила Маргарита? (У Фауста є якесь де-монічне начало і його інтуїтивно відчуває Маргарита. Саме це і відчужує її від Фа-уста, незвичність якого вона не в змозі осягнути.) 
— Що відповіла Маргарита Фаусту, коли він просив про нічне побачення? (Вона 
готова заради нього піти на все. «О голубе, я так тебе люблю, що воленьку у всім 
твою вволю; для тебе я такого вже зробила, що більш зробить, здається, і несила».) 
— Який гріх падає на плечі Маргарити? (Вона дала матері снодійне, яке приніс 
Фауст (він отримав його від Мефістофеля). Але ніхто з них не знав, що то отрута. 
Мати померла.) 
12. Творче завдання. 
— Простежте, як крок за кроком розвивається трагічна історія кохання Фауста 
і Маргарити. (Зустріч біля колодязя з подружкою Лізхен — молитва перед образом 
Богородиці («Біля міського муру») — чутки про Маргариту і Фауста доходять до її 
брата Валентина — поєдинок Фауста і Валентина — сцена у соборі (Маргарита і Злий 
Дух, що заважає їй молитися) — Маргарита втопила своє новонароджене маля.) 
13. Проблемні запитання. 
— Як на вашу думку, що зламало Маргариту? (Те, що у найважчі для неї дні 
вона була самотня.) 
— Яким був вирок суду? (Маргариту засудили до смерті за вбивство дитини.) 
— У чому трагізм ситуації Маргарити? (У тому, що високе почуття стало при-чиною всього того страшного, що трапилося з нею. Вона втратила розум.) 
14. Бесіда з учнями. (Сцена «В’язниця».) 
— Хто з героїв, на вашу думку, є центральною фігурою цієї сцени? Чому? (Мар-гарита, тому що вона переживає страшні душевні муки.) 
— Як поводиться безумна героїня у в’язниці? (Вона співає пісню про матір, 
що умертвила дитину, нарікає на те, що помирає зовсім молодою, просить дозво -лу погодувати дитину, забуваючи про те, що вона мертва, намагається молитися.) 
— У який момент до Маргарити повертається свідомість? (Коли вона чує голос 
Фауста, який прийшов її звільнити.) 
— Чи звинувачує героїня у чому-небудь Фауста? (Ні, вона вважає винною лише 
себе.) 
— Яку роль мають видіння героїні, які вона бачить перед смертю? (Перед її очи-ма проходить усе її страдницьке життя.) 
— Який заповіт вона дає Фаусту? (Від слів: «Ні, будь живий і цілий, мусиш упо -рать могили; готуй для кожного …» до слів: «А все ж — це ти, і добрий, як завжди».) 
— З якою метою Фауст прийшов до в’язниці? (Він хоче звільнити Маргариту, 
правда, за допомогою Мефістофеля.) 
— Чому героїня відмовляється від утечі? (У свідомості Маргарити ще живуть 
спогади про кохання, але страждання і самотність віддалили її від Фауста, і вона те-пер не зможе піти з ним. Вона не хоче врятувати життя за допомогою злих темних 
сил і вибирає фізичну смерть.) 
— Якими були останні слова Маргарити? (Вона промовляла ім’я коханого: 
«Генріху! Генріху!» У цих словах виразилася уся сутність її життя — кохання до 
Фауста.) 
15. Проблемне запитання. 
— У кінці твору Мефістофель впевнений, що Маргарита потрапить до пекла, 
і тому він промовляє: «Вона рокована!» Але голос з неба відповів: «Врятована!» Як 
можна тлумачити такий кінець. 
16. Коментар учителя. 
Голос із неба — це голос Бога. Так, Мефістофель — зло, але він не може стати 
вищим від Бога. Диявол може спокусити людину, довести її до гріха, кинути у без-одню зла, але Бог упевнений у тому, що добре у людині завжди переможе. Адже вона 
у «мороці блукає, та я вкажу … до правди вхід». І тому зав жди «в душі, що прагне потемки добра, є правого шляху свідомість». До Бога люди приходять через випро-бування і помилки. 
Маргарита, безперечно, велика грішниця. Але чому ж їй подаровано прощен-ня? Вона кохала. А любов — це і є та вища сила, що простила її. 
17. Бесіда з учнями. 
— Згадайте, в якому творі герої, пройшовши випробовування, піднялися до лю -бові? 
— Який твір світової літератури має подібне закінчення? (Данте, «Боже ственна 
комедія». Данте і Беатріче зустрічається, і їм відкривається Божественна сутність 
— любов. Цей твір закінчується словами: «Любов, що рушить сонце і світила».) 
— У чому полягає різниця між творами Данте і Ґете? (У Данте фінал був озна -менований щасливим возз’єднанням двох люблячих душ, а перша частина «Фау-ста» закінчується загибеллю головної героїні. Кохання розбите навіки. Моральне 
виправдання Маргарити не відміняє тяжкого факту загибелі безневинних людей 
(матері і дитини).) 
IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ 
1. Словникова робота. 
Трагедія (грецьк. tragoidia, букв.— козлина пісня) — драматичний твір, який 
ґрунтується на гострому, непримиренному конфлікті особистості, що прагне макси -мально втілити свій творчий потенціал, з об’єктивною неможливістю його реаліза-ції. Конфлікт трагедії має глибокий філософський зміст, є надзвичайно актуальним 
у політичному, соціальному, духовному планах, відзначається високою напругою 
психологічних переживань героя. Трагедія майже завжди закінчується загибеллю 
головного героя. 
Поема (грецьк. poiema — твір) — ліричний, епічний, ліро-епічний твір, пере -важно віршований, у якому зображені значні події та яскраві характери. На пер -шому плані — розкриття душевного життя персонажів, сюжет відіграє допоміжну 
роль. Головний герой нерідко відбиває духовний світ самого автора. 
2. Проблемне запитання. 
— До якого жанру слід віднести твір Ґете. 
3. Коментар учителя. 
Й. В. Ґете назвав свій твір грецьким словом «трагедія», намагаючись підкрес -лити непримиренний конфлікт головного героя, що шукає своє місце у світі. Окрім 
того, у «Фаусті» порушуються важливі проблеми буття людини й суспільства, вирі-шення яких супроводжується високою напругою психологічних переживань. Деякі 
питання не можуть бути розв’язані протягом життя героя і призводять його до смерті. 
Але для твору Ґете характерними є масштабність зображення, глибокий ліризм, 
поєднання реальності й фантастики лірики й філософії, елементи світла і кольору. 
Ці ознаки, як відомо, є характерними для поеми. 
Тому є всі підстави говорити про «Фауста» як про драматичну поему або ж як 
про поему у драматизованій формі. 
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ 
Підготуватися до уроку розвитку мовлення. Прочитати «Сцени із Фауста» 
О. Пушкіна. Підготувати повідомлення «Образ Фауста у музиці», «Образ Фауста 
у малярстві».
Вітаємо вас на сайті ForFun.pp.ua! Зараз ви переглядаєте матеріал під назвою "Трагічне кохання Фауста і Маргарити.", із категорії "Уроки", який є складовою архіву нашої безкоштовної бібліотеки. На сторінках нашого сайту ви знайдете багато матеріалів: ГДЗ, творів переказів, конспектів, презентацій, ДПА, ЗНО, методички, посібники до уроків та багато іншого. На сайті  доступний швидкий пошук та безкоштовний доступ до будь-якого матеріалу. Легкого навчання та викладання!
 
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі!
Реєстрація | Вхід